cl
Погода 21° Киев
EUR 29.03 USD 26.56
Главная / Культура / Пацифікація-2

Пацифікація-2


Сьогодні я вперше замислилась над тим, чи потрібен Україні "адвокат" у вигляді Польщі, який начебто прагне максимально долучити нас до таких привабливих для нас, українців, європейських цінностей, як честь, гідність, вільне слово. Начебто, бо тут же вказує українцям їхнє "місце" – серед дикуватих виродків, неотесаних різунів, неосвіченого "бидла". Мій батько виріс на Волині періоду Другої Речі Посполитої. У селі Літовищі (Шумський район) на півночі Тернопілля він ходив до польської школи (української не було), і якось дивом врятувався від польської буцегарні, коли з кількома парубками 14-річним підлітком вирішив вшанувати полеглих під Берестечком козаків. Заборона навчатися українською або ж вшановувати своїх героїв не обговорювалася й не могла бути піддана сумніву. Про ті часи батько міркував так: "Нас (українців) було більше на селі, бо тут ми сила, і ніхто нас не може відірвати з дідівської землі. А в місті ми не приживались, бо не навчились ні панувати, ні хитрувати".